Ожиріння та пов’язані захворювання

2.1

Епідеміологія

У 2022 році з ожирінням у світі жили понад 1 мільярд людей — близько 879 мільйонів дорослих і 159 мільйонів дітей та підлітків.

• Це близько 16% дорослого населення світу.
• Поширеність ожиріння серед дорослих зросла більше ніж удвічі порівняно з 1990 роком.
• Серед дітей і підлітків віком 5–19 років поширеність ожиріння зросла вчетверо порівняно з 1990 роком.

2.2

Чому надлишок жиру шкодить: механізм

Жирова тканина — активний ендокринний орган. Вона виділяє адипокіни, зокрема лептин і резистин, а також прозапальні цитокіни TNF-α та IL-6. Зниження рівня адипонектину й підвищене виділення прозапальних речовин підтримують хронічне низькоінтенсивне запалення.

Особливе значення мають вісцеральний жир, який накопичується в ділянці живота навколо внутрішніх органів, та ектопічний жир у печінці, підшлунковій залозі й навколо серця. Вони пов’язані з інсулінорезистентністю та кардіометаболічним ризиком.

2.3

Кардіометаболічні та серцево-судинні захворювання

Ожиріння пов’язане з підвищеним ризиком розвитку низки серцево-судинних станів:

• артеріальної гіпертензії;
• порушень ліпідного обміну, зокрема атерогенної дисліпідемії й атеросклерозу судин;
• ішемічної хвороби серця та інфаркту міокарда;
• інсульту;
• фібриляції передсердь;
• серцевої недостатності, особливо зі збереженою фракцією викиду;
• венозної тромбоемболії.

У розвитку цих захворювань особливу роль відіграє вісцеральна жирова тканина. Вона метаболічно активна й виділяє більшу, ніж у нормі, кількість біологічно активних речовин.

Поєднання ожиріння з інсулінорезистентністю, дисліпідемією та артеріальною гіпертензією створює несприятливе метаболічне середовище для серцево-судинної системи.

Ланцюг метаболічних порушень

1. Крок 1

   Дисфункція жирової тканини

   Формується хронічне низькорівневе запалення.

2. Крок 2

   Інсулінорезистентність

   Тканини стають менш чутливими до дії інсуліну.

3. Крок 3

   Порушення обміну

   Змінюється вуглеводний і ліпідний обмін.

4. Крок 4

   Зміни в судинах

   Розвиваються ендотеліальна дисфункція й артеріальна гіпертензія.

5. Крок 5

   Прогресування атеросклерозу

   Посилюється ураження судин і серцево-судинний ризик.

Зниження маси тіла зменшує великі серцево-судинні події, поліпшує здоров’я та якість життя. Залежно від ступеня ожиріння, супутніх захворювань і попередніх спроб лікування можуть застосовуватися зміни способу життя, медикаментозна терапія та, за відповідними показаннями, баріатрична хірургія.

2.4

Цукровий діабет 2 типу та переддіабет

Ожиріння — найважливіший модифікований чинник ризику цукрового діабету 2 типу. Зниження маси тіла може допомогти запобігти розвитку переддіабету та діабету 2 типу.

Надлишок жирової тканини, особливо вісцеральної, може знижувати чутливість тканин до інсуліну. Спочатку підшлункова залоза компенсує цей стан, виробляючи більше інсуліну. Проте з часом компенсаторні можливості β-клітин можуть виснажуватися, а рівень глюкози в крові — підвищуватися.

Саме тому при ожирінні важливо контролювати і масу тіла, і рівень глюкози в крові та глікованого гемоглобіну (HbA1c).

2.5

Метаболічно-асоційована стеатотична хвороба печінки

МАСЛД, або MASLD, — це накопичення жиру в печінці на тлі метаболічних порушень: інсулінорезистентності, ожиріння, цукрового діабету 2 типу, дисліпідемії чи артеріальної гіпертензії.

Раніше цей стан називали неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП / NAFLD). У 2023 році міжнародний консенсус гепатологічних товариств змінив назву на МАСЛД, щоб підкреслити метаболічну природу захворювання.

МАСЛД визнана найпоширенішим хронічним захворюванням печінки у світі. У дітей її поширеність також тісно корелює зі зростанням дитячого ожиріння; скринінг рекомендований з 9–11 років за наявності ожиріння чи додаткових факторів ризику.

Коли стеатоз печінки супроводжується запаленням і пошкодженням гепатоцитів, стан прогресує до метаболічно-асоційованого стеатогепатиту (MASH) — тяжчої форми, яка може призводити до фіброзу, цирозу та гепатоцелюлярної карциноми.

Зв’язок ожиріння та МАСЛД

Механізм можна описати такими етапами:

1. Етап 1

   Надлишок вісцеральної жирової тканини

   Посилюється ліполіз і надходження вільних жирних кислот у печінку через ворітну вену.

2. Етап 2

   Інсулінорезистентність

   Зростає утворення нових жирних кислот і знижується здатність печінки окислювати їх.

3. Етап 3

   Стеатоз

   Накопичення тригліцеридів створює тло для оксидативного стресу, мітохондріальної дисфункції та запалення.

4. Етап 4

   Стеатогепатит і фіброз

   Запалення та пошкодження гепатоцитів можуть трансформувати стеатоз у MASH і активувати утворення колагену.

5. Етап 5

   Прогресування фіброзу

   На стадіях F2–F3 зростає ризик цирозу, печінкової недостатності та гепатоцелюлярної карциноми.

Сучасні консенсуси наголошують на потребі в міждисциплінарній команді — ендокринологові, гепатологові та дієтологові — через складність одночасного ведення печінкових і позапечінкових ускладнень діабету та МАСЛД.

2.6

Синдром обструктивного апное сну

Синдром обструктивного апное сну (СОАС) — це стан, при якому під час сну повторювано спадаються верхні дихальні шляхи.

Це призводить до епізодів зупинки чи послаблення дихання, фрагментації сну та хронічної переривчастої гіпоксії. Ожиріння — один із головних факторів ризику СОАС, але цей стан може виникати й у людей без ожиріння, тому скринінг не повинен обмежуватися лише людьми з високим ІМТ.

Двобічний механізм зв’язку

• Жирова тканина відкладається навколо глотки та в ділянці шиї, звужуючи просвіт верхніх дихальних шляхів.
• Ожиріння знижує об’єм легень і тракційну силу, що утримує дихальні шляхи відкритими.
• Порушується реактивність м’язів верхніх дихальних шляхів.
• Хронічна переривчаста гіпоксія та фрагментація сну погіршують функцію жирової тканини, посилюючи інсулінорезистентність і системне запалення.
• СОАС може сприяти подальшому збільшенню маси тіла через порушення сну, гормональні зміни та зниження фізичної активності.

Зниження маси тіла послідовно зменшує тяжкість СОАС: навіть помірна зміна знижує індекс апное-гіпопное. CPAP-терапія — постійний позитивний тиск у дихальних шляхах — залишається основним методом лікування. Баріатрична хірургія може забезпечити стійке зниження маси тіла, хоча вплив на ремісію СОАС варіює.

2.7

Онкологічні захворювання

У робочому документі виділено чотири основні механізми зв’язку ожиріння з онкологічними захворюваннями.

Захворювання, асоційовані з ожирінням

Дані IARC вказують на достатні докази зв’язку надлишку жирової тканини з пухлинами 13 локалізацій:

• ендометрія — при тяжкому ожирінні ризик зростає в сім разів, а при надмірній масі тіла чи ожирінні — у два–чотири рази;
• стравоходу — при тяжкому ожирінні ризик аденокарциноми майже в п’ять разів вищий, а при ожирінні загалом — більш ніж удвічі;
• товстої та прямої кишки;
• нирок;
• жовчного міхура;
• печінки;
• кардії шлунка;
• підшлункової залози;
• менінгіоми;
• множинної мієломи;
• молочної залози після менопаузи;
• щитоподібної залози;
• яєчників.

Менш виражений, але доведений зв’язок описано для лейкемії, неходжкінської лімфоми та меланоми.

Дослідження IARC 2025 року повідомляє, що «доклінічне» ожиріння вже асоціюється з підвищеним ризиком раку, а «клінічне» — з іще вищим, особливо для метаболічно зумовлених пухлин печінки, товстої та прямої кишки, ендометрія, підшлункової залози й легень.

2.8

Інші асоційовані стани